21
червня 2017 року з'явилася інформація,
про те що Нью-Йоркський окружний суд
присудив видавничій компанії Elsevier 15
млн дол. За позовом до онлайн-сховищ
наукових статей Sci-Hub і LibGen. Геохімік
Олексій
Іванов прокоментував
цю подію для ТРВ-Наука.
Те,
що Elsevier виграв суд у Sci-Hub, - однозначно
погана новина для Олександри Елбакян
(засновника Sci-Hub), швидше за погана новина
для активних вчених (враховуючи, що
Sci-Hub'ом користуються повсюдно, в тому
числі в багатьох університетах по всьому
світу) і, може бути, хороша - для самого
Elsevier.
Який
же буде сумарний ефект від цього рішення
суду для розвитку науки, сказати складно,
оскільки незрозуміло, хто перетягне в
цій ситуації - лебідь, рак або щука, так
само як далеко не очевидно, хто тут
лебідь і куди було б корисніше науці
рухатися: в глибокий вир або небеса
копірайту / піратства (потрібне
підкреслити).
Очевидно,
що ситуація, коли вчені пишуть статті,
рецензують і редагують їх на громадських
засадах, а потім платять видавництвам
за можливість ці статті самим же читати,
- нонсенс. Підсвідомо це розуміють і
видавництва, зазвичай закриваючи очі
на ті чи інші способи порушення їх
копірайту. Elsevier- найбільше наукове
видавництво, в цілому це стосується і
інших видавництв.
Олександра
Елбакян. Фото Apneet Jolly з сайту www.flickr.com
Нью-Йоркський
окружний суд, мабуть, вирішив, що прямий
матеріальний збиток від Sci-Hub вище, ніж
потенційний збиток від морального осуду
з боку наукового співтовариства. Я
не думаю, що вчені почнуть бойкотувати
Elsevier, хоча неодноразово такі заклики
до бойкоту вже звучали. Це не
спрацьовувало раніше, і я не бачу причин,
чому спрацює зараз.
Що
стосується самої ідеї Sci-Hub, тут, з одного
боку, здавалося б, явне піратство (=
крадіжка), але, з іншого боку, вчених
цікавить зміст статей, на яке копірайт
є тільки у авторів. Дослідники всього
світу за замовчуванням зацікавлені в
якнайширшому поширенні змісту
своїх статей, інакше вони б не публікували
статті. На утримання статей у видавництв
якраз прав немає, воно є на зовнішню
форму і на поширення. Так що я б не
став давати тут однозначних моральних
оцінок.
Що
ж робити в такій ситуації? Готового
рішення я запропонувати не можу. Журнали
відкритого доступу (коли за публікацію
платить автор) проблеми не вирішать,
оскільки в цьому випадку нерівність
переноситься на інший рівень. Якщо
в традиційній системі видання наукових
статей у бідних немає грошей на доступ
до статей, то в такій системі відкритого
доступу у бідних немає грошей на оплату
їх публікації. Для розвитку науки,
напевно, така нерівність буде ще
гірше. Здавалося б, завдяки Інтернету
статті взагалі можна не публікувати в
журналах, а викладати їх, наприклад, на
домашніх сторінках або у відкритих
архівах типу ArXiv.org, а вже якщо в них
міститься раціональне зерно, то хто-небудь
та прочитає.
Такий
варіант виглядає ідеальним, але, на
жаль, він утопічний. Обсяг наукової
інформації, який сьогодні проводиться
в світі, дуже великий, щоб виробляти
обмін знаннями як в XIX столітті. Невідомим
і молодим авторам треба якось заробляти
репутацію, інакше їх робота завжди буде
«в стіл». Це погано і для таких авторів,
і для розвитку науки в цілому. Хоча,
треба сказати, що в математику і фізику
ArXiv.org вписався цілком органічно. Але
у них ця система живе в симбіозі з
основними журналами, які прямо вимагають
вказати посилання на «архів» при подачі
статті до друку.
Може
бути, вирішенням проблеми могло б бути
масове волонтерство вже відомих, топових
вчених і фінансова підтримка з боку
багатих держав і меценатів, а також
краудфандінґ. Тобто панацеєю могло
б стати масове створення журналів під
егідою наукових товариств з класичною
системою peer-review, але з абсолютно вільним
доступом до підсумкових публікацій.
Подібні
проекти вже існують. Наприклад,
журнали Geochemical
Perspectives і Geochemical
Perspectives Letters Європейської
асоціації геохіміків. Фактично ці
журнали підтримуються внесками членів
цього товариства, а доступ мають всі. Якщо
наукове співтовариство піде саме таким
шляхом, то питання піратства відпаде
саме собою. Sci-Hub відімре за непотрібністю,
а видавництву Elsevier доведеться
перекваліфікуватися.
Олексій
Іванов
