вівторок, 25 липня 2017 р.

ELSEVIER VS SCI-HUB

21 червня 2017 року з'явилася інформація, про те що Нью-Йоркський окружний суд присудив видавничій компанії Elsevier 15 млн дол. За позовом до онлайн-сховищ наукових статей Sci-Hub і LibGen. Геохімік Олексій Іванов прокоментував цю подію для ТРВ-Наука.
Те, що Elsevier виграв суд у Sci-Hub, - однозначно погана новина для Олександри Елбакян (засновника Sci-Hub), швидше за погана новина для активних вчених (враховуючи, що Sci-Hub'ом користуються повсюдно, в тому числі в багатьох університетах по всьому світу) і, може бути, хороша - для самого Elsevier.
Який же буде сумарний ефект від цього рішення суду для розвитку науки, сказати складно, оскільки незрозуміло, хто перетягне в цій ситуації - лебідь, рак або щука, так само як далеко не очевидно, хто тут лебідь і куди було б корисніше науці рухатися: в глибокий вир або небеса копірайту / піратства (потрібне підкреслити).
Очевидно, що ситуація, коли вчені пишуть статті, рецензують і редагують їх на громадських засадах, а потім платять видавництвам за можливість ці статті самим же читати, - нонсенс. Підсвідомо це розуміють і видавництва, зазвичай закриваючи очі на ті чи інші способи порушення їх копірайту. Elsevier- найбільше наукове видавництво, в цілому це стосується і інших видавництв.
Олександра Елбакян.  Фото Apneet Jolly з сайту www.flickr.com
Олександра Елбакян. Фото Apneet Jolly з сайту www.flickr.com
Нью-Йоркський окружний суд, мабуть, вирішив, що прямий матеріальний збиток від Sci-Hub вище, ніж потенційний збиток від морального осуду з боку наукового співтовариства. Я не думаю, що вчені почнуть бойкотувати Elsevier, хоча неодноразово такі заклики до бойкоту вже звучали. Це не спрацьовувало раніше, і я не бачу причин, чому спрацює зараз.
Що стосується самої ідеї Sci-Hub, тут, з одного боку, здавалося б, явне піратство (= крадіжка), але, з іншого боку, вчених цікавить зміст статей, на яке копірайт є тільки у авторів. Дослідники всього світу за замовчуванням зацікавлені в якнайширшому поширенні змісту своїх статей, інакше вони б не публікували статті. На утримання статей у видавництв якраз прав немає, воно є на зовнішню форму і на поширення. Так що я б не став давати тут однозначних моральних оцінок.
Що ж робити в такій ситуації? Готового рішення я запропонувати не можу. Журнали відкритого доступу (коли за публікацію платить автор) проблеми не вирішать, оскільки в цьому випадку нерівність переноситься на інший рівень. Якщо в традиційній системі видання наукових статей у бідних немає грошей на доступ до статей, то в такій системі відкритого доступу у бідних немає грошей на оплату їх публікації. Для розвитку науки, напевно, така нерівність буде ще гірше. Здавалося б, завдяки Інтернету статті взагалі можна не публікувати в журналах, а викладати їх, наприклад, на домашніх сторінках або у відкритих архівах типу ArXiv.org, а вже якщо в них міститься раціональне зерно, то хто-небудь та прочитає.
Такий варіант виглядає ідеальним, але, на жаль, він утопічний. Обсяг наукової інформації, який сьогодні проводиться в світі, дуже великий, щоб виробляти обмін знаннями як в XIX столітті. Невідомим і молодим авторам треба якось заробляти репутацію, інакше їх робота завжди буде «в стіл». Це погано і для таких авторів, і для розвитку науки в цілому. Хоча, треба сказати, що в математику і фізику ArXiv.org вписався цілком органічно. Але у них ця система живе в симбіозі з основними журналами, які прямо вимагають вказати посилання на «архів» при подачі статті до друку.
Може бути, вирішенням проблеми могло б бути масове волонтерство вже відомих, топових вчених і фінансова підтримка з боку багатих держав і меценатів, а також краудфандінґ. Тобто панацеєю могло б стати масове створення журналів під егідою наукових товариств з класичною системою peer-review, але з абсолютно вільним доступом до підсумкових публікацій.
Подібні проекти вже існують. Наприклад, журнали Geochemical Perspectives і Geochemical Perspectives Letters Європейської асоціації геохіміків. Фактично ці журнали підтримуються внесками членів цього товариства, а доступ мають всі. Якщо наукове співтовариство піде саме таким шляхом, то питання піратства відпаде саме собою. Sci-Hub відімре за непотрібністю, а видавництву Elsevier доведеться перекваліфікуватися.
Олексій Іванов

Джерело: _http://trv-science.ru/2017/07/04/elsevier-vs-sci-hub/